Мета: –
охарактеризувати державотворчий процес в Україні протягом 1917-1920 років;
- з’ясувати,
який внесок було зроблено М. Грушевським в Українську революцію.
- виявити
причини поразки українців у розбудові власної держави;
– сформувати основні поняття: нація, революція,
соборність, партія, більшовики, «воєнний комунізм»;
– розвивати вміння встановлювати хронологічну
послідовність історичних подій, аналізувати факти і події,
працювати з джерелами інформації, зіставляти її, робити висновки, працювати з
історичною картою;
–
виховувати інтерес дітей до українських народних прислів’їв і приказок як коротких
висловів з великою змістовою місткістю.
Тип
уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник Власова В.С. «Історія України (Вступ до
історії)»; Історія України. Атлас-шаблон. 5 клас [упорядники О.В. Гісем, О.О. Мартинюк]. – Х.: ТОВ «Ранок». –
2014. – С. 12; портрети М.
Грушевського, В. Винниченка, П.
Скоропадського, Н. Махна.
Поняття: «нація», «революція», «соборність», «партія»,
«більшовики», «воєнний комунізм».
Дати: листопад 1917 р. –
проголошення УНР
22 січня 1919 р. –
проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР
грудень 1919 р. –
встановлення радянської влади в Україні
Наша слава – Українська
держава
Народне прислів’я
ХІД УРОКУ
І. Створення емоційної
атмосфери уроку.
Країна наша стогне
від війни.
Підступно й підло
топче землю ворог.
За незалежність віддають
життя її сини,
Та ворог хоче
стерти все на
порох.
Ніхто раніш подумати
б не міг,
Що рідну землю
вкриє хмара чорна,
Що хлопець молодий
лежатиме без ніг,
За те, щоб Україна
була вільна і
соборна.
Вклоняємось усім захисникам,
Хто рідну землю
стереже, боронить!
Бо Батьківщина Україна
в нас одна,
Ніхто над нею
познущатись не дозволить!
Коваль В.Д.,
учитель
Троїцького НВК
ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності.
Учитель.
Історія народу – це сума прагнень і дій багатьох поколінь, які цеглинка за
цеглинкою будують національний храм, ім’я якого – власна держава.
Працюємо з історичними термінами.
Нація (від
лат. natio – плем’я, народ) –
історична спільність людей, що складається в ході формування спільності їх
території, господарських зв’язків, мови, характеру тощо.
«Нація
без держави, як соловей без пісні», – так говорить народна мудрість. Нація не
вважається повноцінною, аж поки не стає господаркою на власній землі. Лише у
своїй власній державі нація створює найкращі умови для розвитку суспільства, а
тому її утворення й збереження було, є і буде найвищим ідеалом нації.
Після
невдалих намагань Богдана Хмельницького розбудувати незалежну українську
державу минуло понад 250 років, аж поки на початку ХХ ст. доля подарувала
українцям ще одну нагоду створити власну
державу.
Українська революція 1917-1920 років –
черга подій, метою яких було політичне самовизначення українського народу у
формі поновлення та захисту державності. В
умовах становлення та розвитку сучасної незалежної України не вщухає інтерес до
цих подій та їх уроків. Актуальність теми полягає в тому, що особливості
поточного моменту, нестабільність політичного й соціально-економічного розвитку
України дають можливість порівнювати сучасні тенденції в нашому державному житті
з перипетіями державного будівництва 1917–1920 рр. Суперечності сучасного
державотворення в Україні багато в чому схожі з проблемами, які постали перед
творцями української державності в період визвольних змагань початку ХХ
століття.
Сьогодні
на уроці ми з вами ознайомимося з подіями і державотворчими процесами, що
відбулися в Україні протягом 1917-1920 років, поговоримо про роль М.
Грушевського в них, визначимо їх результати і наслідки для українського народу.
ІІІ. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.
Учитель.
На початку ХХ ст. українці не
мали власної держави, а належали до двох імперій: Російської та
Австро-Угорської. Відстоюючи імперські інтереси у Першій світовій війні
(1914-1918 рр.), їм довелося воювати один проти одного. Це була велика трагедія нашого народу.
У 1917 році всі воюючі країни опинилися
на грані виснаження. Це стало причиною падіння царської влади в Росії. В
українців з’явилася можливість створити власну державу.
Навесні
1917 р. українські партії, громадські об’єднання утворили в Києві Українську
Центральну Раду. Її очолив Михайло Грушевський.
Український уряд очолив Володимир Винниченко. 7 листопада 1917 року було
проголошено Українську Народну Республіку (УНР), а події 1917-1920 років історики
назвали Українською революцією.
Працюємо
з історичними термінами.
Революція (від лат. revolutio –
розгортання, переворот) – докорінна
зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від
старого до нового.
Формуємо просторові уміння. Робота з
атласом-шаблоном.
Виконати завдання 1 на с. 12.
Працюємо
з текстом підручника (с. 139-141).
Учні читають спогади про М. Грушевського, залишені
очевидцями, аналізують їх.
Учитель.
Протягом 1917-1918 років на
українських землях точилася боротьба за владу. Центральна Рада поступово
втрачала підтримку серед населення.
Навесні 1918 року відбувся з’їзд хліборобів-землевласників, на якому було
обрано Павла Скоропадського гетьманом України.
Складаємо
історичний портрет.
Учитель розповідає про гетьмана, учні записують опорні слова,
щоб потім використати їх для розповіді про нього.
Павло
Скоропадський, нащадок гетьмана Івана Скоропадського, отримав гарну військову
освіту, революцію 1917 року зустрів у чині генерала. Гетьманував із 29 квітня
по 14 грудня 1918 року. Розбудовуючи Українську державу, намагався поліпшити
життя народу: перевів початкові класи на українську мову навчання; відкрив
державні українські університети в Києві
та Кам’янці-Подільському, заснував Українську академію наук, Національний історичний музей, Національну
галерею мистецтв, Національну бібліотеку та архів. Проте він не зміг вирішити
головної проблеми більшості населення українських територій – наділення селян
землею, тож з’явилося багато невдоволених його політикою. Прорахунком П.
Скоропадського стало й зростання залежності України від німців та
австро-угорців, на яких він спирався у боротьбі з головним ворогом українського
народу – більшовицькою Росією, що прагнула захопити Україну. Народ так
характеризував діяльність гетьмана: «Видно
орла по польоту, а Скоропадського – по німцях».
Формуємо просторові уміння. Робота з
атласом-шаблоном.
Виконати
завдання 6 на с. 12.
Учитель. У період Гетьманщини в країні зріс повстансько-селянський рух, у результаті якого виникли сотні збройних формувань. Наймогутніше з
них знаходилося на Катеринославщині
(нині Дніпропетровщина) та у Північній Таврії. Його очолював Нестор Махно.
Переглядаємо
уривок з кінофільму «9 жизней Нестора Махна».
Учитель. На західноукраїнських землях у 1918 році було офіційно
проголошено нову державу – Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). 22
січня 1919 року в Києві відбулося урочисте проголошення злуки (об’єднання) УНР
та ЗУНР. Цей день увійшов в історію як День соборності України. За словами канадського історика українського
походження Ореста Субтельного: «…уперше західно– і східноукраїнські націоналісти, які протягом
поколінь проголошували існування між ними братерських зв’язків, ввійшли в
контакт між собою в масових масштабах».
Працюємо з історичними термінами.
Соборність (об’єднання, неподільність) – зібрані докупи усі
національні землі в межах однієї держави.
Працюємо з
підручником.
Учні розглядають і обговорюють фотографії,
вміщені в підручнику на
ст. 140.
Формуємо
просторові уміння. Робота з атласом-шаблоном.
Виконати завдання 3, 4 на с. 12.
Учитель. Гасла більшовиків «Геть війну!», «Усю владу –
Радам!», «Фабрики і заводи – робітникам!», «Земля –
селянам!» сприяли зростанню популярності
цієї партії серед населення.
Працюємо
з історичними термінами.
Партія – група людей, яких об’єднує спільна мета в боротьбі за
владу.
Більшовики – члени лівого (більшого) крила РСДРП (Російської
соціал-демократичної робітничої партії ), прихильники Леніна.
Учитель.
Проте в подальшому «не так сталося, як гадалося»
більшості населення, особливо селянам, яким «помастили губи медом, а
облизати не дали».
У грудні 1919 р. на
більшій частині українських земель було встановлено владу більшовиків і
створено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР), столицею якої
став Харків. Так влада формувала у населення національних окраїн колишньої
імперії ілюзію власної державності. Керівні посади в УСРР обіймали вихідці з
робітників: «Була влада царська – стала пролетарська».
Майже шість років війни призвели країну до повного
виснаження. Економіка занепала, не вистачало харчів і палива. У цих умовах
більшовики вдалися до суворої політики «воєнного комунізму».
Працюємо
з історичними термінами.
«Воєнний
комунізм» – внутрішня
політика Радянської держави, що проводилася у 1918-1921 роках. Практичним
утіленням її стало введення примусової заготівлі сільськогосподарських
продуктів для Червоної армії за допомогою спеціальних збройних продовольчих
загонів та комітетів бідноти. Ця політика державного грабунку зерна у заможних
селян, підсилена посухою 1921 року, стала головною причиною голоду
1921-1923 рр. в південних областях України, від якого померли близько 500
тисяч чоловік.
ІV. Узагальнення та
систематизація знань.
Учитель. У 1917 році
український народ отримав ще одну нагоду
побудувати власну державу. І це він вчинив, але створити державу легше,
ніж упорядкувати її і закріпити на довгі роки. Через збройне втручання в
українські справи сусідніх країн (Польщі, Росії) українці не змогли
упорядкувати свою державність, не змогли зорганізуватися як нація. Керівники
національних державотворчих сил припускалися помилок, внаслідок чого
національна ідея не знайшла широкої підтримки серед населення. Так поразкою
скінчилася ще одна спроба здобути незалежність України.
Народна мудрість говорить: «Історія – вчителька життя».
Сьогоднішнє і наступні покоління повинні добре знати, що спричинило катастрофу
української державності 1917-1920 років. Це:
ü відсутність єдності в українському владному середовищі
(«Не буде добра, як між своїх ворожнеча»);
ü відсутність української армії («Якщо
держава не годує власну армію, то годуватиме чужу»);
ü непослідовність
влади у реалізації соціально-економічної політики («Права рука не знає, що робить ліва»);
ü захопленість
значної частини населення ідеологією більшовиків («Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість»).
–
Коли була
створена УНР?
–
Хто очолив
Українську Центральну Раду?
–
Чому 22 січня 1919 р. називають Днем соборності України?
–
Які уроки Української революції 1917-1920 рр. ми повинні пам’ятати?
V. Підведення
підсумків уроку. Оцінювання роботи
учнів на уроці.
Історія
боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий
у важкий період 1917-1920 pp. тільки за умов згуртованості народу, його
єдності. На жаль, цього не трапилося.
VІ. Повідомлення
домашнього завдання.
1.
Прочитати § 18, дати
відповіді на запитання.
2.
Принести фотографії
рідних та документи, що розповідають про участь родичів у Великій Вітчизняній
війні.
Немає коментарів:
Дописати коментар